71630513 





Бард Топ
Фестивально-концертный портал

Архив

Фотогалереи Пресса Тексты и Аудио Дискография Библиография

"Шалом, мои дворики!" (на укр.яз.)  Григорий Заславец  газета "Доба" (Укпаина)  11-08-03
Під такою романтичною назвою у приміщенні Будинку естетики та дозвілля Першотравневого району Чернівців відбувся творчий вечір колишнього чернівчанина, поета і автора-виконавця бардівських пісень Еміля Крупника. Емігрувавши з України ще у 1995 році, член Спілки письменників Ізраїлю, голова регіонального представництва буковинського земляцтва в місті Натанія, за твердженням письменника і митця, він і досі підживлює свою творчість спогадами про рідне місто. Саме йому було присвячено більшість пісень, які прозвучали у двогодинному виступі співака перед колишніми земляками. В той же час, на відміну від концерту, з яким чернівчани мали змогу ознайомитись ще у 2000 році, також звучали пісні, написані вже на ізраїльському матеріалі. І якщо відверто жартівливі, такі як "Шиксотник" і "Оле-хадашка — російська мордашка" викликали сміх у залі, то такі твори, як "Гайда до Канади!", "Ти пам'ятаєш, Белла", "Досвід ностальгії" нагадували про не таке вже й безхмарне життя сьогоднішнього Ізраїлю. Свої літературні твори читав також директор гостинного закладу культури, відомий буковинський поет і імпресаріо Семен Цидельковський. Відразу по закінченні концерту гість Чернівців погодився дати ексклюзивне інтерв'ю для газети:

— Пане Емілю, для української культури сьогодні характерне перебування під шаленим тиском мас-культури Сполучених Штатів Америки. Чи спостерігаються подібні процеси в Ізраїлі?

— На жаль, мушу констатувати, що в Ізраїлі ці процеси мають ще більш яскраво виражений характер. З одного боку, це добре, бо розповсюдження американської мас-культури по всьому світі дозволяє населенню багатьох країн, в першу чергу молоді, долучатися до певних культурних цінностей. Але з іншого, враховуючи часто не дуже високий рівень американського "мистецького продукту", в цілому доводиться констатувати негативні наслідки цього процесу для національної культури кожної окремо взятої країни. І тому для виправлення цього перекосу всім нам, діячам національних культур, необхідно постійно працювати для розвитку всіх форм рідного мистецтва і культури.

— В третьому тисячолітті Ви вже вдруге в Чернівцях. Які позитивні моменти у розвитку культури буковинського краю спостерігаєте?

— Безумовно, місто стало красивішим. Швидко оновлюється історичний центр, приваблюють по-європейськи ошатні інтер'єри торгових споруд, барів і ресторанів. До послуг музичних гурманів — такі цікаві колективи, яких раніше місто не мало, — камерний хор, будинок камерної і органної музики, симфонічний оркестр. Досить яскравою є палітра музичних і театральних колективів, які гастролюють у Чернівцях. Незважаючи на те, що за останні десятиріччя чимало працівників культури емігрували з Буковини (понад 50 тисяч колишніх буковинців осіли тільки в Ізраїлі), Чернівці не втратили свій статус одного з культурних осередків України. Одночасно, як один з керівників буковинського земляцтва в Ізраїлі, хочу підкреслити, що пам'ять про рідний край залишається у наших серцях і для багатьох діячів культури служить надійним джерелом натхнення в їхній повсякденній творчості.

— Зважаючи на Ваше вже досить довге перебування в Ізраїлі, у чому шукаєте натхнення?

— Безумовно, у першу чергу — в чернівецьких спогадах. Одночасно, на основі спостережень за життям представників буковинської громади в Ізраїлі написано цикл пісень вже на новому, суто ізраїльському матеріалі. Якщо випаде нагода найближчим часом ще раз приїхати в Чернівці, обов'язково познайомлю з ними своїх шанувальників.

Розмовляв Григорій ЗАСЛАВЕЦЬ, журналіст, спеціально для "ДОБИ"