Минають роки – дорога торна, А я так само мелю зерно. Хвилини ллються і крутять жорна. Мені – байдуже, і вже давно.
А птахи з мене немов сміються, Я їх не чую, не має сил. Все крутять жорна, хвилини ллються. Я вже не знаю, про що просив.
Не каже слóва людина жодна – Я став ізгоєм давним-давно. Хвилини ллються і крутять жорна. У склянці – роки, а не вино.
І як дожити? Тополі гнуться… Нема дружини, нема дітей. Все крутять жорна, хвилини ллються. Кому дам скарги души своєй?
І що ж порадиш, ти, річка горна? А я вже їду з того двора. Хвилини ллються і крутять жорна… Ось зупинились. Мені пора.
|